Завдання і функції психолога в дитячому садкуПсихолог у дитячому садку - це перш за все знаючий і глибоко розуміє дитини людина, що розбирається не тільки в загальних закономірностях і в вікових особливості психічного розвитку дітей, але також і в індивідуальних варіаціях цих особливостей. Будучи фахівцем з дитячої психології, він повинен хоча б у загальних рисах орієнтуватись і в психології дорослих, розуміти і оцінювати позицію, зайняту дорослим по відношенню до дитини, аналізувати їх спільну діяльність.

Основні функції психолога в дитячому дошкільному закладі пов'язані з охороною фізичного і психічного здоров'я дітей, зі створенням умов, які сприяють їх емоційному благополуччю і забезпечують вільне і ефективний розвиток здібностей кожної дитини. Реалізація цих функцій потребує виконання низки пов'язаних один з одним видів робіт як безпосередньо з дітьми, так і з їх батьками і персоналом дитячого садка.

Успішність роботи психолога у великій мірі залежить від місця, яке він зуміє зайняти в колективі, від його взаємин із завідуючою та іншим персоналом дитячого садка. Він ні в якому разі не повинен прагнути підміняти керівництво, його завдання - виступати в якості компетентного і доброзичливого консультанта, чиї рекомендації виконуються завдяки його особистому авторитету і визнаною всіма кваліфікації. Для того щоб придбати такий авторитет, необхідно систематично вести психологічне просвітництво колективу, самою своєю діяльністю переконувати колег у значущості психологічних знань для успішного виконання ними своїх обов'язків.

Завдання психолога в дитячому садку можна умовно поділити на дві групи. По-перше, він повинен брати участь у виховному процесі в цілому, працювати в напрямку його «психологізації». Велике значення тут відводиться психологічному освіті персоналу дитячого саду і батьків: передачу їм знань про психологію дітей, про їх вікових особливостях, оптимальних шляхах організації спілкування дорослого з дітьми і спілкування дітей різного віку між собою, принципи організації дитячих груп і т.п. Звичайно, психологічне просвітництво не може обмежуватися загальними відомостями з дитячої психології: вона повинна спиратися на результати вивчення конкретних особливостей даного дитячого саду і його колективу, враховувати національні традиції та місцеві умови, кваліфікацію персоналу та індивідуальний стиль роботи вихователів, своєрідність дітей та їх батьків.

Друга група завдань значно складніше і різноманітніше, вона пов'язана з індивідуальною роботою з дітьми та повинна сприяти врахуванню їх індивідуально-психологічних особливостей у виховному процесі. За допомогою спостереження і відповідних діагностичних методик психолог повинен в процесі тривалого вивчення кожної групи дитячого садка визначити особливості взаємин вихователя з дітьми та дітей між собою, а також оцінити індивідуально-психологічні якості окремих дітей і рівні їх розумового розвитку. Результатом такої роботи повинні стати рекомендації для вихователів та батьків, в тому числі і по диференціації навчання і виховання, а в окремих випадках - розробки прийомів корекційної роботи з дітьми. Слід, однак, мати на увазі, що психолог не може і не повинен виконувати функції, що відносяться до компетенції медицини та спеціальної педагогіки. Він лише рекомендує при необхідності звернутися до відповідного фахівця - педіатра, дитячого психоневролога, дефектологів, логопедів - або ж сам залучає їх для консультації.

До цієї - другий - групі завдань відноситься також така важлива функція психолога, як визначення готовності дитини до школи і проведення відповідної корекційної роботи. Разом з тим, хоча формування психологічної готовності дитини до навчання в школі традиційно розглядається як одне з найважливіших завдань дошкільного виховання, психологу необхідно мати на увазі, що ця задача не є ні єдиною, ні навіть самої головної у його діяльності. За всіх обставин найважливіше забезпечити емоційне благополуччя і максимально можливе загальний розвиток дитини.